Дзеркальна терапія в реабілітації пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу

Дзеркальна терапія в реабілітації пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу

foto-evtishhenkocropЄвтищенко Ярослава Олегівна

Нейропсихолог Міського центру нейрореабілітації

По даним МОЗ найбільш частими і актуальними після інсульту є рухові порушення: так, геміпарез зустрічається приблизно у 85 % хворих, які пережили інсульт, до 75% пацієнтів продовжують зазнавати труднощів при використанні руки через 1 рік після інсульту. У Міському центрі нейрореабілітації одним із допоміжних лікувальних засобів в процесі реабілітації є відновлення рухової активності кінцівок методом дзеркальної терапії.

Методика дзеркальної терапії (ДТ) була запропонована у 1995р. професором кафедри психології Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (США) Рамачандраном і отримала назву “Дзеркальний зоровий зворотний зв’язок” (MVF англ. – mirror visual feedback) для лікування фантомного болю. Його дослідницькою групою через кілька років було описано використання методу дзеркальної терапії для рухової реабілітації хворих після інсульту. Метод спирається на принципи анатомії і фізіології мозку.

ДТ допомагає встановити зоровий зв’язок з контролем м’язів і посилити сенсомоторний зв’язок між м’язом і мозком.

Додання дзеркальної терапії до традиційної реабілітації, залучає візуальну стимуляцію за допомогою демонстрації нормального функціонування кінцівки. Таким чином, в процесі реабілітації значну роль відіграє не тільки фізична, а й когнітивна сфера.

Для роботи методики ДТ необхідне дзеркало достатньо великого розміру, оформлене у вигляді столу, або коробки. Його розташовують між хворою і здоровою кінцівкою, зоровий контроль здійснюється лише за здоровою кінцівкою і її відображенням, що створює у пацієнта зорову ілюзію, ніби обидві половини його тіла функціонують належним чином. Рухи паретичної кінцівки, які також намагається здійснити хворий, коригуються спеціалістом відповідно до рухів здорової.

Мозок починає сприймати відображену кінцівку як реально-працюючу. Це призводить до активації відповідних моторних ділянок кори головного мозку.

При виконанні вправ дзеркальної терапії, пацієнти відчувають дивні та незрозумілі відчуття, бачачи рух ураженої кінцівки. Надалі, це стимулює мозок, і він намагається дублювати такі ж рухи зі сторони пошкодженої кінцівки.

Ефективність лікування досягається через поступове збільшення часу тренувань, складності вправ і обсягу завдань, завдяки чому вдається домогтися часткового відновлення рухових функцій руки.
Для досягнення позитивного ефекту, необхідно тривале проведення таких занять з щоденною регулярністю і тривалістю по10-15 хвилин на день.

Розмір дзеркала повинен бути досить великим, щоб покрити всю уражену кінцівку і повинен дозволяти пацієнтам бачити всі основні рухи в дзеркалі.

Складність цих рухових вправ залежить від ступеня тяжкості парезу. В даній методиці можуть використовуватися матеріали з великою кількістю сенсорного введення. Такі як:

  • Пластикові чаші або чани заповнені піском або горохом (дрібним матеріалом);
  • Мяч «їжачок»;
  • Температурні подразники ( теплий, холодний );
  • Маленькі дерев’яні/пластикові гантелі;
  • Конструктори та ін..;

Пацієнти повинні мати достатні когнітивні і вербальні функції, щоб зосередитися, принаймні протягом десяти хвилин на дзеркальне відображення і слідувати вказівкам спеціаліста. Пацієнти з тяжким нейропсихологічних дефектом, спочатку, мають відновити когнітивні функції для проведення ефективніших занять методом дзеркальної терапії.