Вплив аутогенного тренування на психічні процеси

Вплив аутогенного тренування на психічні процеси

kurdybakhacropjpgКурдибаха Оксана Миколаївна

Нейропсихолог Міського центру нейрореабілітації

Вміння людини керувати своїм психічним станом називається його психологічною культурою. Вона являє собою спосіб життя людини й організацію її життєдіяльності.

Аутогенне тренування – це метод психологічного розвантаження та зняття психоемоційної напруги шляхом спеціальних мобілізуючих технік. Запровадив метод аутогенного тренування німецький психотерапевт І.Г. Шульц у 1932 році. У даний час аутогенне тренування використовується як ефективний метод лікування та профілактики різного роду неврозів і функціональних порушень в організмі. Окрім того виявилося, що воно може служити діючим засобом психогігієни і психопрофілактики, засобом керування станом людини в екстремальних умовах діяльності.

Дана методика застосовується при неврозах, неврастенії, функціональних розладах, психосоматичних захворюваннях, психоемоційному напруженні, стресі, депресії, при втомі, при лікуванні безсоння. Вплив на стан нервової системи в аутогенних тренуваннях відбувається за допомогою зниження тонусу м’язевої системи, диханні, міміці та самонавіюванні.

Протипоказами є захворювання неясної етіології, при параноїдальних, нав’язливих станах, при неясній свідомості, гострих соматичних приступах, вегетативних кризах. Дана методика неефективна при лікуванні компульсивного синдрому.

Для кращого засвоєння цієї методики, потрібно попередньо засвоїти певні психічні та фізичні навички (сконцентрувати увагу, регулювати м’язовий тонус та керувати ритмом подиху). Усі вправи аутогенного тренування засвоюють послідовно, одна за одною. Вправи виконуються 2-3 рази на день протягом двох тижнів. До роботи з наступною вправою доцільно переходити тільки при повному засвоєнні попередніх. Вправа вважається засвоєною, якщо відповідне відчуття викликається швидко, переживається чітко і є стійким до внутрішніх і зовнішніх перешкод. Тривалість кожного тренування визначається тим, наскільки розвинута увага до того, що вивчається. Тренування продовжується, поки увага вільна і без вольових зусиль утримується на відчуттях тіла. Послідовність дій має бути такою:

  1. створення установки на відпочинок і розслаблення;
  2. глибоке розслаблення рухових м’язів (із навіюванням собі відчуття ваги в м’язах);
  3. розслаблення м’язів кровеносних судин (відчуття тепла);
  4. формування заспокійливого ритму подиху (відчуття мимовільності подиху, зміни ваги тіла в такт подиху);
  5. зняття гіпертонусу з коронарних судин серця (відчуття тепла в лівій руці і лівій половині грудної клітки);
  6. активізація процесів, що забезпечують відновлення енергоресурсів організму, зокрема, травних процесів (відчуття глибинного тепла в області живота);
  7. усунення гіпертонусу м’язів кровеносних судин мозку (відчуття легкої прохолоди в області лиця).

Сеанси аутогенного тренування проводяться лежачи або сидячи в позі «кучера». Основні принципи полягають у наступному порядку дій:

Вправа 1. Викликання почуття важкості. Подумки повторюють: «Я цілком спокійний» (1 раз); «Моя права (ліва) рука важка» (6 разів); «Я спокійний» (1 раз). Після кількох днів тренування відчуття важкості в руці стає чітким. Потім так само відчуття важкості викликають в обох руках, в обох ногах, в усьому тілі. Кожне тренування має починатися й закінчуватися формулою «Я спокійний».

Вправа 2. Викликання відчуття тепла. «Я спокійний» (1 раз); «Тіло важке» (1 раз), «Моя права (ліва) рука тепла» (6 разів). Надалі навіюють тепло на іншу руку, ноги, все тіло. Переходять до формули: «Обидві руки теплі… обидві ноги теплі… все тіло тепле». Згодом вправу 1 і 2 об’єднають однією формулою: «Руки та ноги важкі й теплі». Вправа вважається засвоєною тоді, коли відчуття тепла й важкості виникає в тілі автоматично у відповідь на слова.

Вправа 3. Регуляція ритму серцевої діяльності. Вправа починається з формули «Я спокійний». Потім послідовно викликають відчуття важкості й тепла в тілі. Клієнт кладе праву руку на ділянку, де серце, й подумки повторює 5—6 разів: «Моє серце б’ється спокійно, потужно та ритмічно». Вправа вважається засвоєною, якщо вдається впливати на силу й ритм серцевої діяльності.

Вправа 4. Регуляція дихання. Формула включає всі попередні навіювання: «Я спокійний… Мої руки важкі й теплі… Моє серце б’ється сильно, спокійно й ритмічно… Я дихаю спокійно, глибоко й рівномірно». Останню фразу повторюють 5—6 разів. Згодом формула скорочується: «Я дихаю спокійно».

Вправа 5. Вплив на органи черевної порожнини. Послідовно активізуються такі самі відчуття, як у вправах 1—4, а потім подумки 5—6 разів повторюють: «Сонячне сплетіння тепле… воно випромінює тепло».

Вправа 6. Відчуття прохолоди на чолі. Аналогічна до вправ 1—5 і формула: «Моє чоло прохолодне».

Під час засвоєння вправ формули можуть скорочуватися: «Спокійний… Важкість… Тепло… Серце і дихання спокійні… Сонячне сплетіння тепле… Чоло прохолодне».

Вправа 1. Прослідковують важкості та розслаблення кожної частини тіла, починаючи від кисті рук, ніг та у всьому тілі.

Вправа 2. Відчуття тепла, яке мігрує в кожній частині вашого тіла.

Вправа 3. Дихання має бути спокійне, рівномірне.

Вправа 4. Вплив на органи черевної порожнини.

Вправа 5. Регуляція ритму серцевої діяльності.

Вправа 6. Відчуття прохолоди на чолі.

Кожна вправа повинна починатись і закінчуватись фразою «Я спокійний». Після вправ необхідно 1-2 хвилини відпочивати, поступово виводячи себе з аутогенного занурення зробивши спокійний вдих, на видосі відкривши очі. Правильність проведення такого методу включає не тільки роботу з тілом, а з дучками. Розум повинен концентруватись, занурюватись в спокій та тишу.
При правильності проведення аутогенного тренування відмічається гармонія, спокій та відновлення психічних функцій.